коррекция зрения
Главная » Виды и формы заболевания

Реферат на тему вроджена глаукома


Реферат Глаукома

Виявлення особливостей будови і топографо-анатомічних взаємовідносин структур переднього відрізка ока у хворих глаукомою має велике значення не тільки для уточнення форми захворювання, але й для планування лікування, характеру і обсягу хірургічного втручання. Прижиттєве вивчення анатомії переднього сегмента ока стало реальним з впровадженням в офтальмологічну практику методу ультразвукової біомікроскопії (УБМ), який дозволяє проводити не тільки якісний, але і кількісний аналіз будови переднього відрізка ока. Однак цілеспрямованих досліджень, що стосуються вивчення анатомо-топографічних співвідношень структур иридо-циліарной зони у хворих глаукомою з допомогою методу УБМ у вітчизняній і зарубіжній літературі небагато, істотні коливання виміряних цифрових значень. p align="justify"> Мета дослідження

Виявлення особливостей топографо-анатомічних взаємовідносин структур иридо-циліарной зони очей при глаукомі методом ультразвукової біомікроскопії.

1. Глаукома

Глаукома - це хронічне захворювання очей, що характеризується постійним або періодичним підвищенням внутрішньоочного тиску, особливою формою атрофії зорового нерва і характерними змінами поля зору. Розрізняють первинну, вторинну і вроджену глаукому. Вроджена глаукома буває спадковою (близько 15% випадків) і внутрішньоутробної (близько 85% випадків). Глаукома ювенільна (юнацька) розвивається в молодому віці внаслідок вроджених дефектів структури райдужно-рогівкового кута райдужки; спостерігається спадкова передача цих дефектів. При вторинної глаукомі підвищення внутрішньоочного тиску є наслідком іншого захворювання ока (або всього організму) або пошкодження ока. br/>

1.1 Етіологія і патогенез

Первинна глаукома. У розвитку первинної глаукоми мають значення як місцеві, так і загальні чинники. До місцевих чинників належать зміни дренажної системи та мікросудин очі, до загальних - спадкова схильність, нейроендокринні та гемодинамічні порушення. Підвищенню внутрішньоочного тиску передують трофічні зміни в дренажній системі ока, що призводить до порушення циркуляції водянистої вологи і підвищенню внутрішньоочного тиску.

У класифікації первинної глаукоми враховуються форма і стадія захворювання, рівень внутрішньоочного тиску і динаміка зорових функцій. Форма глаукоми визначається станом райдужно-рогівкового кута передньої камери і місцем порушення основного опору відтоку водянистої вологи. Розрізняють відкритокутова і закритокутова форми глаукоми. Первинна відкритокутова глаукома Огкритоугольная глаукома характеризується дистрофічними змінами сітчастої тканини і каналів різного ступеня вираженості, блокадою шлеммова каналу. До різновидів відкритокутової глаукоми відносяться пігментна, псевдоексфоліативним і глаукома з невисоким внутрішньоочним тиском. При пігментного відкрит.

Хвороби очей

В звичайному житті людина навряд чи помічає, що живе створіння не має сильнішого і вірнішого охоронця, ніж орган зору. Миттєвого погляду достатньо, щоб замінити тисячі слів і звуків. Око - це дистантний аналізатор вищого порядку. Йому притаманне просторове сприйняття глибини, переміщення предметів, їх віддаленості, якості. Око є найважливішою складовою частиною оптико-вегетативної (або фотоенергетичної) системи організму: око - гіпоталамус - гіпофіз. Завдяки стимулюючій дії світла у внутрішньому середовищі організму виробляються гормони цілого ряду ендокринних залоз: гіпофіза, щитовидної, наднирникових, статевих та інших. Отже, очі забезпечують не тільки зір, але і гармонійний розвиток всіх органів і систем організму.

Добре відомо, що навіть незначна втрата зору може змінити долю людини. Що важливіше: жити сліпим чи померти? Більшість світових літературних творів відповідають так на це питання: позбавити людину зору - гірша кара, ніж позбавити її життя. Софокловський цар Едип, впевнившись, що саме він - причина всякого лиха на землі, для спокути власної провини перед богом і людьми не вбиває, а осліплює себе. В «Антонії і Клеопатрі» служниця Клеопатри Ірас, дізнавшись, що володарка погрожує віддати її римським рабам, вирішує вирвати очі. В романі Язвицького «Іван Третій - володар всієї Русі» князь Шемяка не вбиває князя Василя, а із помсти випалює йому очі. Шиллер казав, що вмерти - це дурниця, але бачити і осліпнути - незрівнянно тяжче. Уельс і Шекспір вважали, що смерть - менше нещастя, ніж сліпота.

Існує ряд хвороб, які не загрожують смертю, але позбавляють людину радості сприймати оточуючий нас чудовий світ сонця і фарб.

«Темна вода»,» жовта вода», «зелена катаракта», «очна мігрень», «глаукома» - це назви, які дали люди одній з найпідступніших хвороб ока. Поширена думка, що її звичайний наслідок - сліпота.

Перші припущення про те, що кардинальна причина глаукоми, головний її прояв - підвищення внутрішньо очного тиску, були висловлені ще в XVIII столітті. Цей факт науково підтверджений і остаточно визнаний трохи менше як століття тому. Хворобу стали іноді називати «очною гіпертонією», і медицина перейшла до розв'язання наступного питання: чому підвищується тиск усередині очного яблука. Власне кажучи, вирішення цих проблем і сьогодні залишається змістом досліджень, які ведуть офтальмологи всього світу. Надзвичайний прогрес науки і техніки наших днів дозволяє припустити, що тільки тепер ми безпосередньо підійшли до відповіді на всі ці питання. З розв'язанням їх відкривається можливість вирішити найголовніше: як лікувати глаукому.

Що ж таке глаукома? Чому людина, до цього здорова, звертається до очного лікаря? Що вона відчуває на початку захворювання? На ці запитання існує майже стільки відповідей, скільки хворих: прояви цієї недуги надзвичайно різноманітні. Глаукома - захворювання з певним симптомокомплексом, в якому на першому місці стоїть підвищення внутрішньо-очного тиску. Глаукома є найчастішою причиною сліпоти у всьому світі (21%).

Виділяють вроджену та набуту форми захворювання.

Вроджена глаукома - найбільш тяжка патологія очей у новонароджених, яка частіше, ніж інші очні захворювання, рано приводить до сліпоти. Вроджену глаукому нерідко називають гідрофтальмом (водянка ока) чи буфтальмом (бичаче око). Процес частіше двосторонній. Зустрічається приблизно 1 випадок на 10000 дітей. Хвороба може носити спадковий (сімейний характер) чи зумовлена порушеннями у внутрішньоутробному періоді, частіше зустрічається у хлопчиків. Пізно виявлена і неоперована вроджена глаукома у дітей закінчується повною сліпотою ще в дошкільному віці.

В залежності від того, чи розвивається набута глаукома самостійно, чи підвищення внутрішньо-очного тиску є результатом іншого захворювання ока, розрізняють її первинну і вторинну форми.

Причинами первинної глаукоми можуть бути загальні захворювання, хвороби серцево-судинної і нервової систем, порушення обміну речовин, дія на організм подразників, зокрема таких, як тривалі нервові переживання. Первинна глаукома, як правило, уражає обидва ока по черзі.

Причиною вторинної глаукоми можуть бути: наслідки травми ока, опіки, тромбоз судин сітківки, запалення внутрішніх оболонок ока, внутрішньо-очні пухлини, катаракта, деякі дистрофічні і дегенеративні захворювання ока.

Не слід ототожнювати глаукому і симптоматичну гіпертензію ока. До останньої належать ті випадки підвищення внутрішньо-очного тиску, коли гіпертензія ока є лише симптомом. Якщо основне захворювання виліковується, то і внутрішньо-очний тиск нормалізується. До симптоматичних гіпертензій відносять глаукомо-циклітичні кризи, увеїти з гіпертензією, а також випадки підвищення офтальмотонуса, які викликані тимчасовим порушенням регуляції внутрішньо-очного тиску в результаті інтоксикацій, діенцефальних і ендокринних розладів, тривалого введення в великих дозах деяких гормональних препаратів. Симптоматичні гіпертензії частіше зв'язані з гіперсекрецією водянистої вологи, хоча порушення відтоку тимчасового характеру (набряк трабекули, ексудат і кров в куті передньої камери) можуть мати місце.

Отож, термін «глаукома» об'єднує велику групу захворювань очей, яка характеризується постійним чи періодичним підвищенням внутрішньо-очного тиску з наступним розвитком типових дефектів поля зору, зниженням центрального зору і атрофією зорового нерву. Виникає хвороба у будь-якому віці, але головним чином - у людей після 40 років.

В здорових очах внутрішньо-очний тиск при користуванні тонометром Маклакова знаходиться в межах від 18 до 26 мм ртутного стовпчика.

Тиск в 26 мм рт. ст. хоча і лежить в межах нормального, одначе є вже підозрілим; більш високі цифри потрібно вважати явно патологічними. Підвищення тиску не завжди виявляється в будь-який час хвороби, тому необхідні систематичні вимірювання внутрішньо-очного тиску. Особливе практичне значення має добова крива, яка характеризує зміни внутрішньо-очного тиску протягом доби; для цього вимірюють внутрішньо-очний тиск в 7 годин ранку, коли хворий ще в ліжку, в 14 годин і в 18 годин. Внутрішньо-очний тиск, нормальний серед дня і ввечері, може бути різко підвищений рано вранці. У здорових людей добові коливання в межах 5 мм рт. ст. (зранку він вищий, а в другій половині дня - нижчий).

Виділяють 4 стадії глаукоми: початкову, розвинену, майже термінальну і термінальну. Стадії глаукоми визначаються станом зорових функцій ока (основним чином поля зору) і зорового нерву. В початковій стадії немає екскавації диску зорового нерву, може бути звуження поля зору, симптом «оголення сліпої плями», асиметрія диску зорового нерву на обох очах, розширення фізіологічної екскавації. В розвиненій стадії - вже є екскавація диску зорового нерву, периферичне звуження поля зору з носової сторони. В майже термінальній стадії поле зору концентрично звужується до 15 градусів. В термінальній стадії відсутній зір, чи незначний залишок зору з неправильною світлопроекцією.

За станом внутрішньо-очного тиску глаукому поділяють на: А - внутрішньо-очний тиск 23 - 26 мм рт. ст. В - внутрішньо-очний тиск підвищений до 32 мм рт. ст. С - внутрішньо-очний тиск більше 33 мм рт. ст.

Зорові функції при глаукомі можуть бути стабільні (коли немає змін поля зору і диску зорового нерву протягом півроку), нестабільні (коли поле зору звузилось на 10 градусів по окремим радіусам).

Рання ознака глаукоми - поява слабкого туману перед очима, особливо вранці, після сну. Через деякий час він може зникнути і з'явитися знову. Хворий починає бачити райдужні відсвічування навколо будь-якого джерела світла: полум'я свічки, сірника, електричної лампочки тощо. Однією з ранніх ознак є й звуження меж поля зору, в результаті чого людина гірше бачить по боках, відчуває безпричинний головний біль, «одерев'яніння» ока або його підвищену зволоженість. Нерідко глаукома проявляється розширенням судин очного яблука (симптоми «кобри», «медузи» і інші), через що очі червоніють. При появі навіть найменших таких ознак необхідно звернутися до лікаря-окуліста. З допомогою спеціальних методів обстеження він легко виявить захворювання навіть в ранній стадії, своєчасно при-значить ефективне лікування. Хворі на глаукому повинні систематично - щомісяця або раз у два-три місяці (строки визначає лікар залежно від форми і стадії захворювання) - ретельно обстежуватися, навіть і тоді, коли почувають себе добре. Відвідувати лікаря треба у точно призначені строки й виконувати всі його вказівки.

Глаукома може розвиватися не тільки поступово, а й у вигляді гострого нападу (вища ступінь розладу регуляції внутрішньо-очного тиску). Можливе виникнення гострого глаукоматозного нападу без яких-небудь зовнішніх причин. В інших випадках появі нападу сприяють психоемоційні стресові стани, фізичні перенапруги і інші фактори (зловживання курінням, спиртними напоями, підняття вантажів, робота з нахилами тіла, порушення режиму харчування і т.д.). Клінічна картина нападу: різкий головний біль, який віддає в скроню і щелепу, різкий біль в оці. Око стає червоним, твердим, як камінь, рогівка каламутна, зіниця широка, реакція зіниці на світло відсутня, знижується зір (аж до сліпоти). Внутрішньо-очний тиск під час нападу може підвищуватись до 50-60 мм рт. ст. Нерідко гострий напад глаукоми супроводжується нудотою і блювотою, що можна помилково сприйняти за шлунково-кишкове отруєння. Іноді болі віддають в ділянку серця, що теж може призвести до діагностичної помилки. Так, замість негайного використання засобів, понижуючих внутрішньо-очний тиск, приймають медикаменти, які повинні покращити стан при отруєнні чи нападі стенокардії, а насправді лише погіршують перебіг глаукоматозного процесу (промивання шлунку, прийом валідолу, атропіну, нітрогліцерину і таке інше). Правильна діагностика і своєчасне комплексне консервативне лікування, як правило, протягом доби ліквідують гострий напад глаукоми, відновлюють зір, нормалізують стан ока і внутрішньо-очний тиск. Отже, такого хворого потрібно терміново доставити в очне відділення лікарні. Якщо за 24 години напад ліквідувати не вдається, необхідне оперативне лікування через 6 годин. Якщо напад ліквідовано через 24 години, тоді операція рекомендована через 6 днів.

Реферат: Вроджена глаукома

Стабільне підвищення внутрішньоочного тиску з розвитком трофічних розладів в сітківці і диску зорового нерва, що обумовлюють зниження зорових функцій.

Вроджена глаукома.

Вроджена глаукома є наслідком недорозвитку шляхів відтоку водянистої вологи. Кардинальним ознакою вродженої глаукоми є розтягнення оболонок ока, що у новонароджених еластичні. Вона може носити спадковий характер або розвиватися у внутрішньоутробному періоді. Глаукома зустрічається з частотою 1 випадок на 10000 новонароджених і її можуть діагностувати вже в пологовому будинку. Медичні сестри можуть запідозрити вроджену глаукому у новонародженого зі збільшенням розміру рогівки, яка в нормі у нього діаметр 9мм. З-за розтягування і випинання очного яблука внаслідок збільшення кількості рідини в оці вроджену глаукому називають гідрофтальмом, або буфтальмом (бичачий очей).

Лікування вродженої глаукоми хірургічне. Зустрічається глаукома, яка діагностується у дітей більш старшого віку, наприклад, з енцефалотрігемінальним синдромом, який виявляється по багряному плями на шкірі обличчя - ангіоми. Діти з таким захворюванням, також як і з нейрофіброматозом, повинні перебувати на обліку у окуліста.

Вторинна глаукома.

Вторинна глаукома виникає як наслідок тих захворювань ока, в результаті яких порушується відтік водянистої вологи. Зустрічаються глаукому увеальна (внаслідок запалення судинної оболонки), факогенетіческая (у разі зсуву кришталика), судинна (після тромбозу вен сітківки), травматична (після контузій і проникаючих поранень). Може розвинутися вторинна глаукома при дистрофічних, дегенеративних процесах, а також при пухлинах очі.

Первинна глаукома.

Первинна глаукома - група хронічних захворювань очі, що характеризуються підвищенням внутрішньоочного тиску та викликаної цим підвищенням прогресуючої екскавації з наступною атрофією зорового нерва. Первинна глаукома майже однаково поширена у всіх країнах світу, вражаючи 1-2% населення у віці старше 40 років. У розвинених країнах близько 15% сліпих втратили зір від глаукоми. Патологія гідродинаміки очі пов'язана з виникненням блоків, які порушують вільну циркуляцію рідини між порожнинами очного яблука і її відтік з ока. Блоки можуть бути функціональними й органічними. Нерідко з часом функціональний оборотний блок переходить в органічний, незворотний. При різних формах первинної глаукоми зустрічаються різні види блоків: відкритокутова, зрачковий, блок райдужно-рогівкового кута, блок трабекулярного апарату і венозного синуса склери. Підвищення внутрішньоочного тиску при первинній глаукомі є наслідком одного або кількох з наведених вище блоків.

Первинна глаукома класифікується за формою, стадії, станом тиску, динаміці зорових функцій (табл.).

Форма Стадія Стан внутрішнього тиску Динаміка зорових функцій

Закритокутова Початкова (I) Нормальне (а) стабілізована

Відкритокутова Розвинена (II) Помірно підвищений (b)

Змішана Далеко зайшла (III) Високе (c) нестабілізованим

Термінальна (IV) Гострий приступ глаукоми закритокутовій

Підозра на глаукому

Відкритокутова глаукома. Це багатофакторне захворювання, що виникає в очах, анатомічно схильних до блокади венозного синуса склери. Суттєве значення в цьому мають вікові судинні та обмінні порушення, спадковість, професійна шкідливість. З-за блокади венозного синуса склери перестає функціонувати та частина трабекулярного апарата, що знаходиться в зоні блокади, і відключаються що знаходяться в цій зоні колекторні канальці. Це призводить до значного погіршення відтоку водянистої вологи з ока і підвищення внутрішньоочного тиску.

Відкритокутова глаукома небезпечна тим, що в багатьох випадках вона виникає і прогресує непомітно для хворого, який не зазнає ніяких неприємних відчуттів і звертається до лікаря тільки у зв'язку зі значним погіршенням зору (пізня стадія).

Дуже мізерні і зміни в оці з відкритокутовій глаукомою, які виявляються при об'єктивному обстеженні. В очах з підвищеним тиском внутрішньоочним передні війчасті артерії біля місця прориву або склери розширюються, набуваючи характерний вигляд, що нагадує кобру (симптом кобри). При огляді можна бачити дистрофічні зміни в стромі райдужної оболонки і порушення цілісності пігментного кайми по краю зіниці.

Найбільш важливим симптомом захворювання є підвищення внутрішньоочного тиску. У початковій стадії хвороби підвищення його носить непостійний характер і виявляється тільки при повторній добової тонометрії, яку проводять для постановки діагнозу протягом 5-7 днів, змінюючи внутрішньоочний тиск вранці і ввечері.

Для постановки остаточного діагнозу мають значення результати навантажувальних і розвантажувальних проб.

З навантажувальних проб найбільшого поширення набула водно-питна. Хворому натще дають випити 0,5-1л. h3O. Тонометри або кампіметрію виробляють до прийому рідини і через 15, 30 і 45 хв. після нього. Пробу вважають позитивною, якщо внутрішньоочний тиск збільшується більш ніж на 5 мм. рт.ст. або сліпа пляма подовжується на 5о і більше.

Закритокутова глаукома. Виникає при блокаді райдужно-рогівкового кута коренем райдужної оболонки внаслідок функціонального блоку зіниці в оці з анатомічної схильністю. Відтік рідини із задньої камери ока в передню в такому віч погіршений, рідина накопичується в задній камері і випинає радужку в передню камеру, райдужно-рогівковий кут звужується, в ньому з'являються спайки між коренем райдужної оболонки і рогівкою (гоніосінехіі), а за певних умов, наприклад. після перевтоми, нервового напруження, гіпертонічного кризу, після сну, коли зіниця розширюється, корінь радужки зовсім закриває райдужно-рогівковий кут. Ці зміни лікарі можуть побачити за допомогою гоніоскопіі. У клініці закритокутовій глаукоми виділяють підгострий і гострий напад глаукоми.

Підгострий напад глаукоми часто буває після сну. Хворий відчуває біль в оці і головні болі, затуманення перед очима, бачить райдужні кола навколо джерела світла (лампочки). Пальпаторно очей щільний, тонометріческое тиск в ньому підвищується до 34-45 мм. рт.ст. Напад може пройти самостійно або після застосування лікарських засобів.

Гострий приступ виникає під впливом різних факторів: емоційної напруги, тривалого перебування в темряві, при розширенні зіниці за допомогою ліків або без будь-яких видимих причин. Хворий відчуває болю в оці або головні болі, затуманення зору, поява райдужних кіл при погляді на джерело світла. Біль в оці і головний біль можуть стати нестерпними до втрати свідомості. Можливі нудота і блювота. Іноді болю іррадіюють в серце, органи черевної порожнини. Розширюються передні війчасті артерії і у меншій мірі вени. Рогівка набрякла, камера дрібна, зіниця розширена. Картина очного дна чітко не проглядається. Диск зорового нерва набряковий, з нечіткими контурами. Під час гострого нападу внутрішньоочний тиск підвищується до 60-80 мм. рт.ст.

Стадії глаукоми визначаються станом поля зору і диску зорового нерва.

I. Початкова стадія глаукоматозной екскавації диска зорового нерва і виражених змін поля зору ще немає. Можуть спостерігатися розширення фізіологічної екскавації диска зорового нерва і нерідко виражені зміни в парацентральних області поля зору. Внутрішньоочний тиск періодично підвищено.

II. Розвинена стадія глаукоми. Характеризується стійким звуженням меж поля зору (більш ніж на 10о з носової сторони) або злиттям парацентральних худобою в дугоподібну худобі (скотома Бьеррума). Є глаукоматозная екскавація диску зорового нерва.

III. Далеко зайшла стадія глаукоми. Характерно різке звуження поля зору (менше 15о від точки фіксації) або збереження лише окремих ділянок поля зору.

IV. Термінальна стадія глаукоми. Діагноз термінальній стадії глаукоми ставлять при втраті предметного зору (наявність тільки світловідчуття) або повної втрати зорової функції (сліпота).

Стан внутрішньоочного тиску визначається за даними тонометрії тонометром Макланова (вантаж масою 10г.). Нормальний внутрішньоочний тиск - до 27 мм. рт.ст. помірно підвищений - 28-32 мм. рт.ст. висока - від 33 мм. рт.ст. і вище.

Источники:
ukrbukva.net, www.0zd.ru, pulib.if.ua

Следующие статьи:


09 апреля 2020 года

Комментариев пока нет!
Ваше имя *
Ваш Email *

Сумма цифр справа: код подтверждения